Частиною 1 ст. 42 Земельного Кодексу україни (далі – ЗКУ) визначено, що земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків надаються в постійне користування підприємствам, установам й організаціям, що здійснюють управління такими будинками. До земельних ділянок багатоквартирного житлового будинку належать: землі, на яких розташований жилий будинок;
- землі, на яких розташовані належні до такого будинку будівлі, споруди;
- прибудинкова територія.
Прибудинкова територія — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (ст. 1 Закону № 417).
Згідно ч. 2 ст. 42 Закону № 417 Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..
Проте станом на сьогодні Уряд не затвердив такий порядок. Жодних розяснень щодо правового режиму передання в користування земельних ділянок немає.
Тому, на даний момент порядок передання земельних ділянок у постійне користування визначається ст. 123 Земельного Кодексу України .
ПОДАТОК
Статтею 269.1 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є :
– власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
– землекористувачі.
Згідно статті 125 Земельного кодексу Ураїни право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, до моментиу оформлення права (власності чи постійного користування) на землю ОСББ, обов’язок зі сплати земельного податку в нього не виникає.
П.П. 12.3.4.-12.3.5 Податкового кодексу України визначено, що розмір земельного податку встановлюють органи місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Розмір земельного податку становить певний відсоток від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
- Ставка оподаткування
Такі ставки встановлюються відповідними місцевими радами згідно зі ст. 274 ПКУ:
«274.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, установлюється в розмірі не більш як 3% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь ― не більш як 1% від їх нормативної грошової оцінки.
274.2. Ставка податку встановлюється в розмірі не більш як 12% від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (окрім державної та комунальної форми власності)».
Наведені норми також свідчать про неможливість застосувати ставки податку, якщо земельна ділянка не сформована, а право на неї не оформлене.
Висновок: відсутність сформованої земельної ділянки унеможливлює застосування ставки оподаткування.
){kind=link}