Методика визначення розміру внесків

Методика визначення розміру внесків

Як визначено Законом про комерційний облік (пункт 6 статті 3)

“Витрати на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку, здійснені оператором зовнішніх інженерних мереж, відшкодовуються споживачами відповідних комунальних послуг, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати внеску за встановлення вузла комерційного обліку”.

Розмір цього внеску та його розподіл між співвласниками визначається відповідно до Методики визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу. Методика ця затверджена Наказом Мінрегіонбуду №129 від 05.06.2018.

    Методикою визначені деякі особливості проведення розрахунку внесків. По-перше, розмір внесків встановлюється органом місцевого самоврядування за заявою оператора зовнішніх мереж, до якої він додає розрахунки цих внесків. По-друге, внески встановлюються (а відповідно і розраховуються) для кожного будинку окремо. Внесок встановлений для будинку розподіляється між співвласниками по кількості квартир (нежитлових приміщень). По-третє, внески розраховуються за кожним видом діяльності окремо. Види діяльності – це встановлення вузлів обліку, їх обслуговування та заміна. Четверте, внески за встановлення та заміну вузлів обліку розстрочуються на п’ять років, за обслуговування – на один рік, крім складової цього внеску, що призначається для виконання повірки вимірювальних засобів – ця складова ділиться на міжповірочний интервал. При чому, для внесків за встановлення та заміну за згодою сторін може бути встановлений інший термін, для внеску за обслуговування – ні.

    Якщо вузол обліку встановлюється співвласниками самостійно (за свій рахунок) або за рахунок коштів місцевого бюджету – внесок за встановлення для таких будинків не визначається та не нараховується. При цьому, внески за обслуговування та заміну нараховуються і сплачуються.

    Окремо наголосимо, що при встановленні вузла обліку теплової енергії, внески за встановлення, обслуговування та заміну сплачуються усіма співвласниками, незалежно від того обладнана їхня квартира чи приміщення системою автономного опалення чи опалюється від системи централізованого опалення.

    Внески розраховуються на основі планованих витрат оператора, до яких включаються:

• планована виробнича собівартість;
• плановані адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, пов’язані із встановленням, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку;
• фінансові витрати.

    Що входить до кожного з цих пунктів зазначено у Методиці, у відповідних розділах.

    Також, при розрахунку внесків, до планованих витрат додається планований прибуток оператора, який є частиною цих внесків. Але, як визначено Методикою, рентабельність не може перевищувати 3% від суми повної планованої собіварості та має спрямовуватись на

“здійснення заходів, пов’язаних із удосконаленням технічних засобів оператора зовнішніх інженерних мереж, що забезпечують облік теплової енергії та води, засобів, пов’язаних із обслуговуванням споживачів, а також на відшкодування витрат з податку на прибуток”.

    Оператор зовнішніх мереж може залучати кредитні кошти для встановлення, обслуговування та заміни вузлів обліку. Такі кредитні договори повинні погоджуватись органами місцевого самоврядування. Тільки в цьому випадку відсотки за користування кредитом включаються до фінансових витрат. Взагалі, до фінансових витрат включається лише відсотки за користування кредитом та інші витрати пов’язані з залученням запозичень (комісії банків за надання кредитів тощо), більше ніякі інші витрати не включаються до складу фінансових. Основна ж сума запозичень погашається за рахунок планованого прибутку. Якщо ж залучення кредитних коштів узгоджено з органами місцевого самоврядування, рівень рентабельності може бути змінений до рівня необхідного для виконання кредитних зобов’язань. В протилежному випадку, якщо встановленого рівня рентабельності у 3% не вистачає – оператор дофінансовує нестачу коштів для виконання кредитних зобов’язань за рахунок інших доходів і не повинен включати ці суми до складу внесків.

    Крім того, Методика дозволяє оператору створення обмінного фонду для заміни вузлів обліку у розмірі не більше ніж 15% загального обсягу вузлів обліку, що знаходяться на абонентському обліку оператора.