Встановлення загальнобудинкових лічильників (вузлів комерційного обліку) тепла та води
Влітку 2017 року був прийнятий Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Цей Закон фактично заборонив підприємствам-операторам зовнішніх інженерних мереж (не слід плутати з постачальником комунальної послуги, хоча в більшості випадків це одне і те саме підприємство) надавати послуги споживачам, будівлі яких не обладнані вузлами комерційного обліку. Вузол комерційного обліку – це є загальнобудинковий лічильник з додатковим обладнанням, необхідним для його функціонування. Таких вузлів обліку у будинку може бути декілька, якщо є декілька вводів у будинок відповідної інженерної мережі – по одному вузлу на кожний ввод.
Точніше буде сказати, що Закон заборонив приєднувати нові будівлі до зовнішніх інженерних мереж, якщо вони не оснащенні вузлами комерційного обліку. Щодо будинків та нежитлових споруд, які на момент прийняття Закону вже були приєднані до зовнішніх інженерних мереж і отримують комунальну послугу – Закон зобов’язав операторів зовнішніх мереж обладнати такі будинки вузлами обліку. Але, при цьому, Закон не звільнив співвласників будинку від сплати вартості такого оснащення. Він лише дав змогу співвласникам сплатити ці кошти у розстрочку оператору (постачальнику комунальної послуги), якщо такі роботи виконує оператор, або встановити вузол комерційного обліку самостійно. Розстрочка надається на 5 років, якщо інше не визначено сторонами у відповідному протоколі. Таким чином, роботи з оснащення будинку вузлом (вузлами) комерційного обліку все одно сплачують співвласники, крім випадків, коли кошти на таке оснащення виділені з місцевого бюджету органом місцевого самоврядування у вигляді спеціальних міських програм, грантів тощо. Але скористатися (прийняти участь) у таких програмах можуть лише споживачі будинків, які на момент прийняття Закону вже були приєднані до зовнішніх мереж. Новобудови має обладнати вузлами комерційного обліку забудовник. Будинок, який заново приєднується до зовнішньої інженерної мережі після відключення, обладнується вузлом обліку силами співвласників, без можливості сплати вартості таких робіт оператору у розстрочку.
При чому, це важливо, Закон передбачає, що витрати на оснащення будинку вузлом (вузлами) комерційного обліку, здійснені оператором зовнішніх мереж, відшкодовують усі співвласники будинку, в тому числі й ті, квартири (або нежитлові приміщення) яких обладнані системами автономного опалення. Про це говориться у п.6 статті 3 Закону про комерційний облік.
На виконання такого оснащення оператору зовнішніх мереж Законом відведено з дня набуття ним чинності (п.2 Прикінцевих положень):
- для теплової енергії – 1 рік
- для питного водопостачання – 1 рік для нежитлових будівель та 2 роки для житлових будинків.
Тобто, до кінця червня 2018 року підприємства-оператори теплових мереж мали б обладнати усі житлові будинки вузлами обліку та почати нараховувати внески за установку, заміну та обслуговування. Але якщо вони цього зробити не встигли, то у операторів зовнішніх мереж є ще два роки до 01.08.2020р., так як саме з цієї дати їх почнуть штрафувати за порушення строків оснащення житлових будинків вузлами комерційного обліку. Для підприємств-операторів мереж водопостачання, відповідно, термін до кінця червня 2019 на оснащення житлових будинків вузлами комерційного обліку, та ще рік до 01.08.2020р. Згідно підпункту 1 пункту 1 статті 13 Закону, розмір штрафу становить 1 відсоток від нарахованих сум за останній місяць споживачам, будинки яких не оснащені вузлами комерційного обліку. При чому, зауважимо, що включати ці санкції до внесків на установку, заміну та обслуговування вузлів обліку не дозволяє Методика визначення цих внесків (абз. 6 п.3 частини 2 Методики), що затверджена Постановою КМУ від 05.06.2018р. №129.
Яким чином це відбувається? Детальніше про Порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку у цій статті.
Крім цього Закон містить вимоги щодо оснащення приміщень кінцевих споживачів у будівлі вузлами розподільного обліку (або приладами-розподілювачами для теплової енергії). Вузол розподільного обліку – це так би мовити “квартирний лічильник”, тобто прилад обліку (з додатковим обладнанням необхідним для його роботи), який обліковує обсяги споживання конкретного споживача (квартири, нежитлового приміщення тощо). Викладені вони у ст. 4 Закону, при цьому пункт 8 цієї статті прямо говорить, що співвласники будівель, які були приєднані до зовнішніх мереж зобов’язані обладнати свої приміщення вузлами розподільного обліку протягом трьох років з дня набрання чинності Законом. У Законі згадується також можливість використання приладів-розподілювачів для розподільного обліку. Прилад-розподілювач – це той же прилад індивідуального обліку. Головна відмінність приладу-розподілювача від вузла розподільного обліку – це те, що вузол розподільного обліку обліковує саме обсяги споживання, у тих же одиницях виміру, що й загальнобудинковий (під’їздний) лічильник і для нарахування потрібні лише покази вузла розподільного обліку, а прилад-розподілювач визначає тільки частку спожиту кінцевим споживачем у загальних обсягах визначеним вузлом комерційного обліку (загальнобудинковим або під’їздним лічильником). І для нарахування потрібні покази загальнобудинкового лічильника, з яких вираховується, згідно показів-приладу розподілювача, частка спожита кінцевим споживачем. У разі встановлення приладів-розподілювачів – встановлюються вони на всіх опалювальних приладах. Модель цих приладів визначається співвласниками будинку за погодженням з оператором зовнішніх мереж. Згідно п.7 ст. 4 Закону, установка приладів-розподілювачів дозволяється, якщо установка вузлів розподільного обліку неможлива технічно. Можливість установки вузлів розподільного обліку визначається відповідним Порядком.
Отже, Закон вимагає оснащення усіх приміщень у багатоквартирному будинку (житлових та нежитлових), крім приміщень загального користування, вузлами розподільного обліку або приладами-розподілювачами. При чому, нові будинки, що вводяться в експлуатацію після набрання чинності Законом, забороняється оснащувати приладами-розподілювачами, встановлювати в них можна лише вузли розподільного обліку. Для квартир/нежитлових приміщень, які на законних підставах від’єднані від мереж централізованого опалення/гарячого водопостачання (тобто обладнані автономними системами опалення), оснащення вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами не обов’язкове. Оснащення приміщень кінцевих споживачів вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами здійснюється коштом власників цих приміщень. Крім випадків участі у спеціальних міських програмах.
Підсумуємо, що визначив цей Закон. Оснащення багатоквартирних будинків вузлами комерційного обліку (загальнобудинковими або під’їздними лічильниками) тепла та води – обов’язкове. Таке оснащення може бути виконане власними силами співвласників, за зібрані ними кошти на такі цілі. Або може бути здійснене оператором зовнішніх мереж за свій рахунок, але з подальшим відшкодуванням цих витрат співвласниками будинку протягом 5-ти років. Або за рахунок коштів місцевого бюджету, якщо орган місцевого самоврядування виділив кошти на виконання спеціальних програм. Далі, оснащення квартир та нежитлових приміщень вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами (“квартирними лічильниками”) тепла та води – обов’язкове, крім приміщень обладнаних системами автономного опалення та місць загального користування. Таке оснащення здійснюється коштом власників квартир та нежитлових приміщень. Або за рахунок коштів виділених на проведення спеціальних програм з місцевого бюджету. Все це має бути здійснене до серпня 2020 року.
Ще матеріали по темі:
- Порядок інформування
- Порядок оснащення
- Методика визначення розміру внесків за оснащення та їх розподілу між співвласниками
- Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку
 тепла та води){kind=link}