Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку

     Законом України від 22.06.2017 № 2119-VIII “Про комерційний облік” п.2 ст. 4 визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень будинку зовоб’язані обладнати їх вузлами розподільного обліку або приладами-розподілювачами (за наявності технічної можливості). Однак, дана вимога не стосується місць загального користування. Згідно Закону індивідуальні вузли обліку встановлюються “у кожному місці відгалуження систем опалення та водопостачання у приміщення”. У випадку з водою ніяких складностей не виникає взагалі. Лічильники води, на сьогоднішній день, встановлені у переважній більшості помешкань та нежитлових приміщень будинку, а тем де їх немає – встановлення таких приладів – суто технічна операція. А ось опаленням ситуація дещо складніше. У системі опалення більшості багатоквартирних будинків відсутні окремі квартирні вводи як такі. Тому облаштування таких квартир індивідуальними тепловими лічильниками неможливе. На цей випадок Законом передбачено використання так званих приладів-розподілювачів теплової енергії.

Розглянемо, що ж таке “прилад-розподілювач”. Закон дає наступне визначення:

     “Прилад – розподілювач теплової енергії – прилад або комплекс обладнання та матеріалів до них, що встановлюється на опалювальному приладі системи опалення будівлі, використовується для визначення частки споживання теплової енергії окремим опалювальним приладом споживача у загальному споживанні відповідно до показань вузла комерційного обліку та відповідає вимогам, визначеним методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства”.

     З цього визначення майже нічого не зрозуміло. По факту ж прилад-розподілювач – це пристрій, що встановлюється на радіаторі та використовується для визначення частки споживання теплової енергії окремим опалювальним приладом. Цей прилад вимірює різницю температур між поверхнею радіатора та повітрям у кімнаті, та періодично підсумовує значення цього температурного напору. Таким чином прилад-розподілювач накопичує інтегральне значення, пропорційне тепловіддачі радіатора. Чим більша різниця між температурою поверхні радіатора і температурою повітря в кімнаті, тим більша тепловіддача радіатора. Кожній одиниці показань розподілювача відповідає певна кількість тепла, отриманого повітрям кімнати. Для перерахунку показань у калорії (або джоулі) потрібно знати показання вузла комерційного обліку, тобто загальнобудинкового лічильника. Розділивши його показання на суму всіх показань приладів-розподілювачів теплової енергії по будинку, можна дізнатися кількість калорій в одній одиниці. Звідси легко розрахувати калорії (джоулі) для кожного приміщення і для кожної квартири.

     Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку та економічної доцільності встановлення приладів розподілювачів затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 10 жовтня 2018 р. № 829.

     Згідно цього порядку технічна можливість для встановлення індивідуальних теплових лічильників існує за наступних умов:

• існує окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності);
• принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі;
• під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб;
• існує можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.

    Отже, якщо всі ці умови витримані – власник квартири (нежитлового приміщення) повинен встановити вузол розподільного обліку (індивідуальний тепловий лічильник). Визначає наявність технічної можливості (відповідність зазначеним умовам) визначається організацією, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми та значними наслідками, шляхом обстеження внутрішньобудинкової системи опалення. Замовником такого обстеження є співвласники будинку. По результатам обстеження складається акт, у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім’я, по батькові виконавця обстеження. Якщо у висновку зазначено, що технічна можливість встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії відсутня, зазначається умова з зазначеного вище переліку, якій не відповідає внутрішньобудинкова система опалення, а також можуть зазначатися заходи, здійснення яких дозволить встановити вузли розподільного обліку.

    Але, як ми зазначали вище у цій статті, у більшості багатоквартирних будинків відсутні окремі відгалуження системи опалення у квартиру. Тому для квартир таких будинків Законом передбачається встановлення приладів-розподілювачів на кожному опалювальному приладі, якщо це економічно доцільно. Згідно Порядку економічна доцільність цього заходу визначається співвласниками багатоквартирного будинку. Критерієм визначення економічної доцільності є строк окупності витрат на оснащення будівлі приладами – розподілювачами теплової енергії. Формула розрахунку терміну окупності визначається пунктом 10 Порядку:

     “Строк окупності (Т, років) обчислюється як відношення обсягу разових витрат на встановлення системи розподілу обсягів спожитої теплової енергії у будівлі з використанням приладів – розподілювачів теплової енергії (В) до різниці між очікуваним зменшенням річних витрат на оплату послуги з постачання теплової енергії (ΔЗт) та розміром річних витрат на обслуговування та ремонт даної системи розподілу (ΔЗр) за такою формулою:

де В – витрати на встановлення системи розподілу обсягів спожитої теплової енергії у будівлі з використанням приладів – розподілювачів теплової енергії, тис. гривень;

ΔЗр – річні витрати на обслуговування, ремонт і перевірку системи розподілу обсягів спожитої теплової енергії у будівлі з використанням приладів – розподілювачів теплової енергії, тис. гривень на рік;

ΔЗт – зменшення річних витрат на оплату послуги з постачання теплової енергії, тис. гривень на рік, що обчислюється за такою формулою:

ΔЗт = Зн – Зф,

де Зн – річні витрати на оплату послуги з постачання теплової енергії до встановлення системи розподілу обсягів спожитої теплової енергії у будівлі з використанням приладів – розподілювачів теплової енергії, тис. гривень на рік;

Зф – очікувані річні витрати на оплату послуги з постачання теплової енергії після встановлення системи розподілу обсягів спожитої теплової енергії у будівлі з використанням приладів – розподілювачів теплової енергії, тис. гривень на рік.”

    Якщо розрахований таким чином термін окупності менший ніж термін служби приладів-розподілювачів та системи обліку – то заходи по встановленню приладів-розподілювачів та іншого необхідного обладнання є економічно доцільними. Рішенням співвласників може бути встановлений інший (не строк служби приладів-розподілювачів) термін для визначення економічної доцільності їх встановлення.

    Також, хочемо підкреслити, що при встановленні приладів-розподілювачів теплової енергії є необхідним обладнання системи опалення автоматичними регуляторами температури повітря у приміщеннях. Вартість такого обладнання слід враховувати при визначенні економічної доцільності. Крім того, для того щоб використовувати покази приладів-розподілювачів ними необхідно обладнати не менше 50 відсотків усіх опалювальних приладів будинку. Саме опалювальних приладів, а не квартир, т.к. в різних квартирах – різна кількість опалювальних приладів. Така вимога зазначена у п. 8 Порядку.

    Висновок про економічну доцільність встановлення приладів-розподілювачів складається співвласниками у довільній формі. Це може бути акт або рішення співвласників.